Холтерівське моніторування – це найбільш поширена процедура для виявлення порушень у роботі серця, а саме при наявності або підозрі на аритмії. Діагностування відбувається тривалий час, що дозволяє знайти непомітні відхилення. Але треба розуміти ситуації, коли ХМ ЕКГ не є виправданим. У цих випадках треба вибирати інші методи діагностування.
Головні переваги тривалого моніторингу
Дуже часто звичайне ЕКГ не може повністю розкрити стан пацієнта. У цих випадках обирають холтерівське моніторування, за допомогою якого можливо:
- зафіксувати час, коли виникає та зникає пароксизм (саме ці моменти допомагають у діагностиці);
- провести оцінку зв’язку аритмій та клінічної симптоматики;
- знайти порушення у серцевому ритмі, які виникли у минулому (за наявності симптомів);
- оцінити аритмії кількісно та якісно;
- оцінити ефективність проведеного лікування аритмій;
- перевірити якість функціонування серцевих імплантів.
Фрагмент результатів холтерівського моніторування
Додатково може виникнути необхідність у проведенні тривалого переривчастого ЕКГ або дослідження з навантаженням. Також можливе вибіркова реєстрація, тобто активізація приладу відбувається у моменти наявності певних симптомів. У цей момент реєстратор записує, як працює серце. Таке моніторування може тривати близько місяця.
Особливості холтерівського моніторування
Сучасні системи холтерівського моніторингу (https://med.hlr.ua/xolteryi-ekg/) повинні мати можливість стабільного запису отриманих сигналів та їх майбутню обробку та інтерпретацію. Для цього у пристрій поміщають реєстратор, а також модулі, що відтворюють та аналізують інформацію. Безпосередньо пацієнт повинен вести запис свого самопочуття та подій, які відбувалися у цей момент. Це може бути:
- вид занять, який відбувався у цей момент, наприклад, прогулянка чи стресова подія;
- ознаки самопочуття, наприклад, слабкість, задишка чи біль;
- час та обставини, коли неприємні відчуття припинились;
- приймання лікарських препаратів.
Таке дослідження допомагає знайти ті відхилення, які не можна віднести до нормальних значень. Наприклад, у більшості випадків прилад реєструє наявність поодиноких екстрасистол (шлуночкових та надшлуночкових). У нічний час можна знайти двосекундні паузи між сусідніми серцевими скороченнями. Також завдяки холтерівського моніторування можливо дослідити циркадний індекс, при відхиленні якого від прийнятих значень виявляють інфаркти міокарда, серцеву недостатність, цукровий діабет.
Висновок
Вибір доцільного способу моніторування залежить від особливостей клінічної ситуації. Наприклад, безперервне ЕКГ може бути кращим вибором для оцінки вже діагностованих порушень серця. Також його можна використовувати для пацієнтів, у яких спостерігаються випадки повної втрати свідомості.
Але постійний моніторинг не потрібен пацієнтам, які мають прояв клінічної картини лише у поодиноких випадках. У цьому випадку доцільніше працювати з переривчастим моніторуванням. Реєстратор вмикається саме тоді, коли відбувається досліджуваний епізод. Такий підхід дозволяє знайти максимально зручний засіб для діагностики в залежності від особливостей стану пацієнта.
